Під час подання українських документів за кордон звичайного перекладу часто недостатньо. Іноземна державна установа, суд, університет або інша організація може вимагати переклад, виконаний і засвідчений у спеціальному порядку. Саме в таких ситуаціях виникає поняття присяжного перекладу.
Водночас важливо розуміти, що вимоги до такого перекладу відрізняються залежно від країни та конкретної установи. В Україні термін «присяжний перекладач» не має такого самого універсального правового статусу, як у деяких європейських країнах. Тому перед замовленням перекладу потрібно з’ясувати, який саме формат документа прийматиме іноземна сторона.
Хто такий присяжний перекладач?
У країнах, де існує інститут присяжних перекладачів, це фахівець, який має спеціальний офіційний статус і право виконувати переклади для державних та юридичних процедур. Такий переклад може мати особливу форму засвідчення: підпис перекладача, його реєстраційні дані, печатку або спеціальну заяву про відповідність перекладу оригіналу.
В Україні поняття використовується дещо інакше. Законодавство передбачає різні способи засвідчення перекладів залежно від конкретної процедури. Наприклад, в окремих міжнародних та судових процедурах прямо згадується можливість засвідчення перекладу офіційним або присяжним перекладачем.
Тому словосполучення «присяжний переклад» не варто сприймати просто як синонім якісного перекладу. Йдеться насамперед про юридичний статус і спосіб підтвердження перекладу, який має відповідати вимогам установи-одержувача.
Чим присяжний переклад відрізняється від звичайного?
Звичайний переклад передає зміст документа іншою мовою і може використовуватися для інформаційних або робочих цілей. Наприклад, його достатньо, щоб ознайомитися з дипломом, договором чи свідоцтвом.
Офіційний або присяжний переклад призначений для ситуацій, коли іноземній установі потрібно не просто зрозуміти текст, а прийняти його як частину офіційного пакета документів.
При цьому важлива не тільки мовна точність. Перекладач повинен правильно передати назви державних органів, освітніх кваліфікацій, посад, юридичні терміни, реквізити документів, печатки та інші елементи оригіналу.
Коли потрібен присяжний переклад?
Найчастіше такий формат зустрічається під час:
- оформлення документів для проживання або імміграції;
- вступу до іноземного університету;
- офіційного працевлаштування за кордоном;
- реєстрації шлюбу в іншій країні;
- оформлення спадщини;
- судових та адміністративних процедур;
- підтвердження освіти або професійної кваліфікації;
- відкриття бізнесу та підготовки корпоративних документів.
Наприклад, іноземна міграційна служба може вимагати переклад свідоцтва про народження українською мовою з певною формою засвідчення. У такому випадку звичайний переклад без необхідного підтвердження можуть не прийняти. Українське законодавство також містить процедури, де іноземні документи мають подаватися разом із перекладом, засвідченим у встановленому порядку.
Які документи найчастіше перекладають?
Найбільш поширені замовлення стосуються документів цивільного стану та освіти. Це свідоцтва про народження, шлюб і розірвання шлюбу, дипломи та додатки до них, довідки, паспорти, документи про зміну імені, довіреності та інші юридичні документи.
У документах, які надалі проходять легалізацію, необхідно також правильно визначити послідовність дій. Переклад, нотаріальне засвідчення, апостиль та консульська легалізація — це різні процедури, і одна не завжди замінює іншу. МЗС України, наприклад, окремо визначає категорії документів, які приймаються для консульської легалізації та які попередньо мають бути оформлені компетентними органами.
На що звернути увагу перед замовленням
Головна помилка — починати переклад, не перевіривши вимоги установи, яка прийматиме документ.
Спочатку варто з’ясувати:
- Якою мовою має бути переклад.
- Чи потрібен саме присяжний, офіційний або нотаріально засвідчений переклад.
- Чи потрібно перекладати весь документ разом із печатками та штампами.
- Чи потрібні апостиль або консульська легалізація.
- Чи має переклад бути виконаний перекладачем із певним офіційним статусом у країні призначення.
Це особливо важливо для документів, які подаються до державних органів. Наприклад, якщо іноземна установа вимагає переклад, виконаний саме місцевим присяжним перекладачем, український переклад із нотаріальним засвідченням може не відповідати її вимогам.
Практичний приклад
Громадянин України отримав диплом і планує працевлаштуватися за кордоном. Роботодавець просить надати диплом та додаток до нього іноземною мовою. При цьому державний орган країни призначення вимагає офіційно засвідчений переклад.
У такій ситуації недостатньо просто перекласти текст диплома. Потрібно визначити, який статус перекладу визнає конкретна установа, а також чи необхідні додаткові процедури щодо самого диплома.
Якісний офіційний переклад — це не буквальний переклад кожного слова. Він має точно передавати юридичний зміст документа, його реквізити та структуру, а форма засвідчення повинна відповідати вимогам сторони, яка цей документ приймає.
Тому найнадійніший підхід — спочатку визначити вимоги конкретної установи, а вже потім обирати вид перекладу та спосіб його засвідчення. Це допомагає уникнути ситуації, коли правильно перекладений документ доводиться оформлювати повторно через невідповідну форму засвідчення.